Бабин-Даньківка

БАБИН

За переказами, Бабин в сиву давнину був містом з трьома церквами.

Згідно матеріалів перепису 1629 року у Брацлавському воєводстві налічувалося 16 великих населених пунктів з понад 500 «димів» (будинків). Серед них було і місто Бабин, що мало 603 будинки.

У XVI-XVII ст. місто кілька разів зазнавало руйнівних нападів татар, турків, польської шляхти. У 1561 року воно було повністю знищене під час нападу татар.

У часи Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування (1648-1657) Бабин став центром сотні Кальницького полку.      

Повз село пролягав один з рукавів відомого в історії Чорного шляху, прямуючи далі на Кальник.

На початку ХІХ ст. Бабин належав дочці князя Сангушка – власника численних маєтків Іллінецького ключа, а згодом перейшов до нових господарів. Власників Бабина з 1804 року стали представники роду багатих землевласників, промисловців і банкірів Ярошинських. Один з них, Октавій, тривалий час обіймав посаду предводителя дворянства Київської губернії. В 1861 році Октавій продав Бабин з округою своєму братові Йосипові, який збудував тут цукровий та цегельний заводи.

Після війн, у період відродження Бабина в селі споруджено церкву, про яку є згадка в документі, датованому 1775 роком. Власником Бабина тоді був Ієронім Сангушко.

Вже у ХІХ т. на місці старої церкви Ярошинські спорудили новий храм.

У 1866 році Бабин став центром однойменної волості, до якої входило шість населених пунктів: Даньківка, Стрижаків, Синарна, Скибин, Дібровинці та Яблуновиця.

На початку 1920-х років на колишніх землях родини Ярошинських було створено 3 бурякорадгоспи, в т. ч. Бабинський площею 884 десятини, куди увійшли земельні масиви Дібровинець та заводська ділянка Бабина.

Під час німецької окупації на заводі діяла підпільна група, учасники якої згодом приєдналися до партизанів.

За територіальним поділом у межі Бабинської сільської ради до 14959 року входив одни населений пункт, а потім приєдналися села Даньківка, Синарна, Стрижаків.

Укрупнене господарство існувало до 1965 року. Згодом від нього відокремилися синарська та стрижаківська комплексні бригади. Одночасно з підпорядкування Бабинської сільської ради вийшли села Синарна, Стрижаків, селище Вірне. До сільської ради входить Бабин, Даньківка, станція Дашівська.

У 2007 році після 145-літньої роботи припинив своє існування цукровий завод. На його території тепер розпочалося будівництво підприємства по виготовленню біоетанолу.

ДАНЬКІВКА

Нинішнє село бере початок з хутора козака Данила, який після 1700 року поселився біля лівої притоки Собу – річки Сінарка. З часом Даньків хутір розрісся до розмірів села.

Даньківка належала родині князів Любомирських, пізніше перейшла до Сангушків. В 1795 році дочка Героніма Януша Сангушка продала Даньківку Ярошинським. Вже у 1846 році зустрічається повідомлення про нового власника – Гаврила Чарномського. Останніми власниками Даньківки до 1918 року були Ярошинські.

Згідно з умовами Брестського миру, Україну в 1918 році окупували німецькі війська.

Як і всі села України, Даньківка пережила багато лихоліть.

Наразі у селі нараховується 278 дворів на п’яти вулицях. Центральною є вулиця Шевченка, на ній знаходиться школа, сільський будинок культури, магазин, бібліотека. Всі сільські вулиці об’єднані у так звані кутки: Дубинка, Вигін, Заріччя, Садиби.

У 2004 році до села підключено газ.

В селі живуть і працюють трудолюбиві люди. Багато з них відзначені державними нагородами.

У Даньківці живе багато сімей, для яких пісня є продовженням роду. Шанують у селі і українську вишивку.

Фольклорно-етнографічні дійства супроводжують кожне свято у селі. П’єси, інсценівки, весільні обряди, різдвяні свята, водіння хороводів на Купала – все це живе у душі кожного даньківчанина.