Тягун-Володимирівка

ТЯГУН

Дата заснування степового села Тягун точно не встановлена, однак на цих благодатних родючих землях люди вперше поселилися та проживали в добу трипільської цивілізації, в наступні епохи бронзового та залізного віку.

Перша письмова згадка про Тягун, під 1748 роком, міститься у документах про спадщину на маєтки.

Економію маєтку князів Сангушків у Тягуні розмістили у найкращій рівнинній частині села з родючими чорноземами. Територія мала природне укріплення, утворене річечками, що впадають одна в одну (Мала Рось і Самиця). На північ і захід від маєтку одним-двома рядами вздовж цих струмків розкинулося село. Його розтягнутість у 3 км і дала підставу назвати населений пункт – Тягун.

На початку ХХ ст. село Тягун було досить великим і густонаселеним. У 1900 році у ньому нараховувалося 1697 жителів, які мешкали у 367 дворах, а напередодні революційних подій 1918 році їх чисельність зросла майже до 500. Для потреб місцевого населення тут працювали 1 водяний млин та 2 вітряні.

Органом радянської влади у селі став ревком, що припинив свою діяльність з початком громадянської війни.

У середині 1920-х років пролетарська молодь Тягуна стала комсомольцями. Нова радянська влада активно впроваджувала у життя нові звичаї і традиції.

На початку 30-х років у Тягуні було організовано 2 колгоспи.          

Зимою-весною 1933 року село масово вимирало. В селі залишилося багато дітей-сиріт, для яких організували у 1934 році організували 2 патронати.

Після завершення колективізації почалася механізація села, стали зростати врожаї, а з ними збільшилися й доходи колгоспників, зріс рівень життя.