21 грудня - 220 років від дня народження українсько-польського поета, композитора, торбаніста, автора пісні "Гей, соколи", нашого славетного земляка Тимка Падури

21 грудня - 220 років від дня народження українсько-польського поета, композитора, торбаніста, автора пісні "Гей, соколи", нашого славетного земляка Тимка Падури
Цей самобутній митець назавжди об’єднав польську та українську культури. Він був співцем козаччини, збирав і популяризував український фольклор та музику. Разом з тим
Томаш Падура вніс неоціненний вклад у літературу та музику Польщі, доповнивши її чудовими ліричними піснями, що їх і досі співають у всіх воєводствах країни. Пісня Падури «Hej sokoly» стала своєрідним народним гімном Польщі та України.
Тимка Падуру, Северина Гощинського та інших наших земляків, які творили фундамент сучасної польської культури, відносять сьогодні до так званої «української школи» в літературі Польщі.
Томаш Падура народився 21 грудня 1801 року в містечку Іллінці, Липовецького повіту Київської губернії в родині брацлавського землеміра.
У молоді роки брав участь у декабристському русі, русі за визволення Польщі з – під Російської імперії, брав участь у Листопадовому повстанні, за що потрапив на рік за грати.
Після звільнення оселився у маєтку села Махнівка, Козятинського району. Багато писав та перекладав іноземної літератури на українську та польську мови.
Період його найбільшої творчої активності припадає на кінець 20-х — початок 30-х років XIX ст. Довгий час його твори поширювалися лише в рукописах, що не завадило їх значному впливові на українську літературу як у Наддніпрянщині, так і в Галичині. Імовірно, перша друкована публікація (вірш «Козак») — у тексті «Граматики руської» Йосипа Левицького (Львів, 1830, німецькою мовою). Пізніше Падура публікував цей вірш у значно переробленому вигляді.
Твори українською мовою Падура писав латинкою. Першу окрему публікацію — «Pienia Tomasza Padury» — було здійснено без дозволу автора у Львові 1842 року. Її не можна вважати автентичною, бо до її складу ввійшли не тільки неавторизовані, перекручені тексти, а й низка творів, що взагалі належали іншим авторам.
За власною авторською редакцією вийшла збірка «Ukrainky Tymka Padury» (Варшава, 1844, містила 13 поезій та музичних партитур). Уже після смерті автора у Львові вийшли «Pyśma Tymka Padurry. Wydanie posmertne z awtohrafiw» (1874) — повне зібрання його поетичних та прозових творів, у якому поруч з усіма текстами українською мовою (теж у латинській транскрипції) подавалися їхні переклади польською.
У своїх піснях та думах Падура висловлював захоплення козацькою старовиною. До деяких своїх текстів він сам складав мелодії, завдяки чому вони ставали народними піснями (їхній популяризації сприяв і сам автор, мандруючи по селах переодягненим «дідом»).
Творами Тимка Падури цікавилися польські та українські професійні композитори: Кароль Ліпінський, торбаніст Ґреґор Відорт, Микола Лисенко, який поклав на музику вірш «Лірник».
У 1866 р. Тимко Падура знову відвідує Іллінці, про що згадують його сучасники.
А сам Томаш Падура пішов із життя у вересні 1871 року. Помер в Козятині, похований в с.Махнівці.
 
За матеріалами, підготовленими учителем української мови і літератури Іллінецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1  Ярославою Дудюк
Leave a reply