До Дня народження українського поета, нескореного борця Василя Стуса

До Дня народження українського поета, нескореного борця Василя Стуса

6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус. Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця.

Із 47-ми років життя 13  провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.

Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. «То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям», – писав про нього Євген Сверстюк. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається «голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності».

Василь Стус був наймолодшою четвертою  дитиною в родині. Коли Василю було три роки, батько перевіз родину до міста Сталіно (нині Донецьк), де знайшов роботу. В роки Другої Світової родина залишилася в окупованому нацистами місті й жила у злиднях. Про 1946-47 роки Василь Стус згадуватиме:  «Коли мені було дев’ять літ, ми будували хату. І помирав тато – з голоду спухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес. Пам’ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама…Пас чужу корову – за це мене годували. Я знав, що мама голодна – і не міг їсти сам, просив миску додому, аби поїсти з мамою разом».

Його сестра Марія згадувала: « Василь рано навчився грати на гітарі, опанував шахи, завзято грав у футбол. За що б він не брався, все в нього виходило… Він наче відчував, що життя його коротке, марно часу не губив, завжди був у роботі».

Василь Стус добре вчився і закінчив школу із медаллю у 16 років. Він не боявся бути відвертим у своїх почуттях, як не боявся протягом усього життя відверто протистояти злу і неправді, був щирий, відкритий в усьому, цілісний, неподільний.

Стус усвідомлював, що за ним стояла Україна, «мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу одстояти до загину”. Так, поет знав, що загине у своїй боротьбі із тією системою, але був упевнений, що через свою смерть повернеться до рідного народу: “Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя...”.

Довідково:

Про цікаві факти життя Василя Стуса, його дитинство, студентські роки, незламну громадянську позицію більше інформації  на офіційному сайті  Українського інституту національної пам’яті : https://old.uinp.gov.ua/news/80-rokiv-z-dnya-narodzhennya-vasilya-stusa

Leave a reply