Покотилась у вічність тривожна афганська дорога

Покотилась у вічність тривожна афганська дорога

Будь – яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі – людським життям. У народну пам’ять глибоко врізалася неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних синів до армії, не знаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.

13 лютого 2019 року в Іллінецькій міській мультимедійній бібліотеці був проведений урок мужності «Вже стільки років проминуло, а біль у серці б’є і б’є» з нагоди 30 річниці виведення радянських військ з Афганістану.

На свято запрошені Покрищук Олександр Михайлович, підполковник запасу, виконував інтернаціональний обов’язок в республіці Афганістан з 1987 до 1989 року на посаді замісника командира взводу, нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора, та Білозора Василь Вікторович, майор у відставці. У 1982 році він був направлений в Афганістан, де командував кулеметно – гранатометним взводом мотострілкового полку, нині – голова Іллінецької районної спілки ветеранів Афганістану. Учні 9А та 10 класів Іллінецької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №1 вшанували тих, хто, пройшовши кривавими афганськими дорогами, повернувся до рідного дому, і тих, хто загинув.

Роки, що минули, згуртували колишніх бійців – інтернаціоналістів, поєднали їх в одну родину, де біль одного віддається щемом у серцях інших, а радість стає загальною.

Підростаюче покоління має зрозуміти, що дбати про захист рідної держави від ворожої агресії – це їх громадянський обов’язок.

Leave a reply