Шановні жителі Іллінецької міської об’єднаної територіальної громади!

У ці дні Україна схиляє голову перед пам’яттю мільйонів людей, що стали жертвами голодомору 1932 – 1933 років. Вони завинили лише в тому, що були українцями, хотіли жити й господарювати на своїй землі. Тому й потрапили до безжальних жорен тоталітаризму.

Ми не в змозі згадати всіх поіменно, бо гинули цілі родини, вимирали села, але й забувати тієї жахливої трагедії не маємо права. Адже це чи не найжахливіша сторінка в історії нашого народу.

Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.

Хай пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Бажаю, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою, процвітаючою і з високим рівнем добробуту.